Кожного разу, коли я пишу огляд нової категорії спорядження, мені стає трохи шкода своїх читачів. Бо ви змушені читати всі мої історії про речі, з якими я колись починав ходити в походи. І сьогоднішній огляд рюкзака не стане винятком, проте тепер в цих історіях буде хоч якийсь зміст (окрім мого бажання побідкатися).
Пропустимо часи, які я називаю «слабоуміє і отвага», коли я ходив з «єрмаком» – в кого не було такого досвіду, все-одно мене не зрозуміє, а хто ходив, той і так в курсі. Після декількох таких походів я дозрів до покупки власного рюкзака. Одначе, після психологічної травми завданої «єрмаком», мені все було мало об’єму: я вагався між 100 і 120-літровими версіями. Хвала дівчині-продавчині з магазину в Ужгороді, яка переконала мене купити 100-літровий наплічник, сказавши шикарну фразу: «Краще беріть менший, бо на скільки б літрів не був рюкзак, ви все-одно знайдете чим його набити».
Мій Mountain 100 від Terra Incognita був, порівняно з «єрмаком», винаходом богів – супер зручна спинка, м’які лямки і пояс (м’які, Карл!) та 100 літрів об’єму (половину з якого, щоправда, займав ватний спальник). Користуючись тим, що в нього можна було спакувати overдо…багато всілякого барахла, я щоразу в поході нагадував в’ючного ослика. Для прикладу, ось фото зроблене в одному з походів Мармаросами: фігура, обрисами схожа на «Шаттл» – то я. Як кажуть, різницю, в порівнянні з фігурою нормальної людини, видно неозброєним оком.
Само собою, вини рюкзака в тому, що я тягну з собою стільки речей, не було. Terra Incognita Mountain непоганий рюкзак, і, разом з тим, його спинка, лямки, і об’єм аж кричали про те, що це – експедиційний наплічник. Тобто він є супер-варіантом, коли хтось йде на місяць в експедицію і несе понад 20 кілограмів ваги (правду кажучи, в мене дійсно були 4-денні походи, коли рюкзаки важили по 24 кілограми).
Наближалася старість минав час і я більше не хотів бути схожим на мандрівного торговця: примотані збоку «іжевка», намет, взуття, якісь пакети, пляшки з водою і таке інше (ну бо дійсно, як би це все мало поміститися в малесенький 100-літровий рюкзачок?). Зі сльозами на очах я залишив вдома другу пару взуття та придбав легший і менший за об’ємом спальник. Але найбільшу зміну спричинила відмова від казана і придбання інтегрованої системи Jetboil Minimo. Окрім того, що інтегрована система була компактніша і легша, я також повністю змінив свій підхід до харчування (книга «33 способи приготування шишок» – просто знахідка).
Після згаданих метаморфоз я з подивом виявив, що майже половина об’єму рюкзака мною не використовується, тому прийшов час знайти щось менше і легше. З проханням порадити хороші рюкзаки я звернувся до кількох нещасних, які попались під руку визнаних експертів. Але вони на те й були експертами, щоб не дати прямої відповіді, а задати цілу купу уточнюючих питань: куди ходиш в походи, на скільки днів, яке спорядження і т.д.? Я ж у відповідь вмикав режим «дівчинки»: я маленький турист; я не хочу нічого вирішувати і уточняти (зараз в мене по-одному, а завтра буде по-іншому); я хочу новий рюкзак, бє-бє-бє!
А якщо серйозно, то мені й справді було складно визначитися. І тут як ніколи доречно згадати пораду Антона: рюкзак варто вибирати вже після того, коли знаєш який в тебе буде спальник, намет, килимок. Але я не шукав легких шляхів і хотів знайти «універсального солдата». Ним виявився Osprey Kestrel моделі 2016 року, об’ємом 58 літрів (шкода, що не наважився тоді на покупку 48-літрової версії, і добре, що не купив 68-літрову).
То чим же мене привабив саме Kestrel? Адже він не мав ані супер-спинки як, наприклад, Osprey Atmos, ні скаженої вантажопідйомності Osprey Xenith, ні лайтовості Osprey Exos. Справа в тому, що він не мав недоліків кожного з вищеперелічених рюкзаків. Він ніби був як золота серединка – всього вдосталь і в міру. Він важив трохи більше півтора кілограма, мав регульовану спинку, вантажопідйомність до 18 кілограм (а так як я звільнився з посади в’ючного ослика, то цього мені вистачало з головою), велику кількість різноманітних кишень і строп, і скажену, просто таки небачену, зносостійкість (це я кажу вам як людина, яка відходила з ним 3 роки).
Така велика передмова слугувала одній-єдиній меті: розповісти вам, яким саме чином я прийшов до вибору свого Kestrel’а, адже сьогодні в нас на огляді його «наступник» – рюкзак Osprey Kestrel 48 2019 року. Це вже третє пришестя цієї моделі на ринок і зміни порівняно з «папєрєдніком» ніби не дуже глобальні, але все ж не помітити їх неможливо.
Важливо! Рюкзак Osprey Kestrel 48 наданий дистриб’ютором безкоштовно. Також, автор отримує гонорар за написання цієї статті. Це жодним чином не впливає на зміст огляду, оскільки за автором лишається повний контроль над його наповненням. Детальніше в нашому кодексі публікацій. Надалі рюкзак Osprey Kestrel 48 переходить в #БанкСпорядження і вже зараз доступний для безкоштовного тестування всім читачам ПроПоходи.
По-перше, змінився дизайн і доступні кольори рюкзаків: тепер це чорний, сірий, синій та червоний. Оскільки я не був фанатом зеленого кольору (ніякої політики!), то нова гама мені ОК.
І хоч я люблю свій «цегляний» колір в старому рюкзаку, та синій колір нового Kestrela – це щось неймовірне. І я тепер починаю розуміти дівчат, які готові декілька місяців чекати на рюкзаки в улюбленому кольорі (саме в цьому місці мій внутрішній голос підказує, що все-одно більшість туристів носять рюкзаки з рейнкаверами, тому це взагалі не має змісту, але я намагаюсь його не слухати).
Рюкзак став більш «струнким», зате глибина та ширина трохи зменшились (при максимальному наповненні має розміри 75x34x32 см). Так само, як і раніше, є два варіанти розміру спинки: S/M (46 л) та M/L (48 л), мені більше пасував розмір M/L.
За даними виробника, герой нашого огляду полегшав на 40 грамів (1630 грамів проти 1670 у моделі 2016 року), мої ж ваги показали 1632 грами.
Але стосовно ваги пам’ятайте, що в серіях Kestrel/Kyte (жіноча версія Kestrel`а) традиційно в комплекті йде інтегрований знімний чохол від дощу (raincover), який додатково збільшує вагу рюкзака на 92 грами.
На щастя, виробник до моделі в цьому об’ємі поклав рейнкавер розміру «М», а не «L», як в моєму Kestrel 58, з яким в сильний вітер я кожної миті ризикував ближче познайомитися із парапланеризмом та парашутним спортом.
При виробництві рюкзака тепер використовується нова комбінація матеріалів: основна частина – 210D x 630D нейлон Dobby, дно – 500D нейлон Packcloth і матеріал вставок – 420HD нейлон Oxford. Тобто рюкзак став протистояти зносу ще краще, ніж раніше.
Важливі зміни відбулися також і з фронтальною та бічними кишенями з сітки. І якщо у випадку з бічними кишенями зміни пішли їм на користь, то фронтальна кишеня – це суцільний фейспалм. Перефразовуючи фразу з відомого фільму, хочеться запитати: «Дурік, ти зачєм уси збріл? в кишені з сітки забрав майже всю сітку?». Ну тобто сітка там лишилась, але тільки трошки по краях. Основна ж частина кишені тепер виконана з нейлону, як і сам рюкзак. Кишеня все одно розтягується, але для цього треба послабити бокові стропи або ж зовсім розстебнути їх фастекси.
І от в цій маленькій деталі ховається якщо не диявол, то, принаймні, добряче таке чортеня. Тому що стропи, до яких пришиті кути кишені, одночасно виконують функцію горизонтальної компресії. Тобто послаблюючи (чи відстебаючи) їх, щоб покласти щось до фронтальної кишені, ви тим самим «декомпресуєте» боки рюкзака і його вміст архаічно з’їжджає донизу. До того ж, через своє розміщення, ці стропи постійно переплутуються із вертикальними стропами, і це просто капець як бісить.
Одним словом, я давно не бачив настільки невдалих фронтальних кишень. Коли там була суцільна сітка – це було в рази краще. Причому, я можу спробувати зрозуміти виробника: таке рішення, очевидно, було продиктоване бажанням продовжити довговічність кишені. Бо сітка, яка б вона не була міцна, все одно з часом рветься. Але хлопці, камон, для чого нам рюкзак, який переживе свого власника?)
Що стосується бічних кишень з сітки, то вони, окрім посилення знизу вставками з нейлону, отримали ще й бічні (горизонтальні) входи (більше бічних входів богу бічних входів).
Витягнути самому з бокового входу бокової кишені щось невелике тепер цілком можливо. От тільки біда в тому, що таких речей в мене не знайшлося: літрову ємність Platypus, яку я беру для води, нормально звідти не дістати (а якщо й умудритися дістати, то точно не покласти назад), пляшка Camelbak місткістю 0,75 л ніби і пролазила, і трималась, але тоді заважала при ходьбі. Єдиною ємністю з водою, яка ідеально туди підійшла, виявилась… півлітрова пляшка «Моршинської».
Ну, такоє… Особисто в мене якихось проблем з відсутністю бокових входів ніколи не було: коли я йду сам – беру з собою питну систему, а коли з кимось, то прошу тих, хто йде зі мною, щоб допомогли дістати пляшку з водою – треба ж мати формальну причину для відпочинку :). Також, зазвичай, в бокових кишенях я ношу дуги від намету.
Однією з найважливіших змін для мене стали кишені на стегновому поясі: вони трохи збільшились і стали набагато зручнішими.
Тепер поясну кишеню можна легко відкрити (і закрити!) однією рукою. Окрім збільшення блискавки YKK з №5 до №8, це стало можливим завдяки тому, що той край кишені, який знаходиться ближче до спини, не стали пришивати до поясу.
Геніальне рішення, чорт забирай! Нарешті 6-дюймовий смартфон можна спокійно класти до кишені, не побоюючись при цьому зламати його навпіл.
Ще одна зміна – це спина рюкзака. Тепер вона інакша як ззовні, так і зсередини.
Окрім того, що змінилися її кольори (і знову синій колір виглядає просто неймовірно красиво),
візуально збільшився натяг сітки на спинці і рельєфні ребра на верхньому і нижньому сегменті спинки тепер вертикальні, а не горизонтальні. До того ж задня панель, яка в Osprey має назву AirScape, тепер зроблена з дещо м’якшої піни, ніж в попередній версії.
Такі зміни мали б забезпечити кращу вентиляцію спини і зручну посадку. Що стосується посадки – сперечатися не стану: рюкзак сів на мене як влитий, а от щодо вентиляції – не треба тішити себе надіями, що вентиляція буде на такому ж рівні як Stratos`а чи Exos`a. Так, вона є, якщо йти нешвидко. Але в такому темпі, як зазвичай ходжу я, спина все-одно змокає.
На поясі і внизу спинки, тобто в тих місцях, які найчастіше контактують із землею та іншими абразивами, виробник, як і в попередній версії, запустив нейлонові вставки (ще один «+» до довговічності).
Важлива «фішка» Kestrel`а – регульована спинка, на щастя, нікуди не поділась. І ви, як і раніше, можете змінювати висоту підвіски в межах 15 см.
Плечові лямки і пояс, за словами виробника, отримали більше пінного наповнювача всередині, тобто стали м’якшими і комфортнішими (хоча цю зміну відчують хіба люди з дуже чутливими плечима і попереком). До того ж був змінений вид сітки – вона стала більш класичною. Через це різним дрібним елементам (гілочкам, хвоїнкам та ін.) тепер набагато легше проникати всередину. Після продирання хащами чи нерівної боротьби з жерепом в мене там постійно була хвоя.
Стегнові лямки з’єднуються максимально полегшеним, але надійним фастексом.
Фірмова фішка рюкзаків Osprey – свисток на нагрудній стяжці – присутня і тут. Нагрудної кишені на плечові лямки не завезли, а шкода…
Тепер можна переходити до «нутрощів»: дизайн рюкзаків серії Kestrel/Kyte передбачає основне відділення з двома точками доступу до речей і окреме відділення для спальника. На додачу до цього, є ще великий клапан зверху.
Основне відділення, з вертикальним завантаженням, зверху має зручну стяжку, якою можна користуватися однією рукою, та стропу з фастексом для додаткової компресії.
Одна з двох блискавок YKK №8 (замість №5) по боках рюкзака веде до великої бічної кишені, а інша – до бічного входу в основне відділення. Це, насправді, дуже зручно, бо якщо вам треба дістати щось, що лежить всередині рюкзака, ви можете це зробити не виймаючи речей, які лежать зверху. В попередній версії Kestrel’а таким могли похвалитися тільки моделі на 58 та 68 літрів.
Нові ж Kestrel’и у версіях на 58 та 68 літрів мають, натомість, величезну U-подібну кишеню спереду, яка піднімає зручність діставання речей з рюкзака на небачену досі мною висоту.
Нижній вхід (за задумкою виробника) – забезпечує швидкий доступ до відділення, в якому мав би переноситися спальник. Але, на мою думку, носити спальник (нехай і в гермомішку) в місці де його найлегше намочити – не найкращий варіант.
Це відділення відокремлене від решти внутрішнього простору рюкзака «плаваючою» перегородкою, положення якої можна регулювати стропами на трищілинній пряжці. Я, щоправда, просто з’єдную нижнє і основне відділення рюкзака, знімаючи її.
Нижній вхід оснащений блискавкою YKK №10. Для чого було робити аж таку гігантську блискавку – питання лишається відкритим, адже і №8 з попередньої версії рюкзака добре справлялась. Опція з додатковим входом внизу рюкзака – це доволі зручно, хоча я нею користуюсь нечасто і, як правило, вже на вечірньому привалі.
Верхній клапан в моделі на 48 літрів пришитий до рюкзака, а в моделях на 58 та 68 літрів клапан кріпиться до рюкзака стропами, що дає додаткові можливості для збільшення корисного об’єму в разі потреби. Якби й наш «малюк» мав таку опцію – ціни б йому не було.
Клапан має одну велику кишеню зовні, а всередині – кишеню з сітки з карабіном.
Про величину зовнішньої кишені можна судити по тому, що туди спокійно поміщався Jetboil MiniMo з балоном газу і ще лишалося місце.
Петля для підвішування питної системи знаходиться ззовні рюкзака, і таке її розміщення означає, що питна система буде висіти між спинкою і основним відділенням.
Мені особисто не дуже зручно намагатися запхати туди систему, бо роблю я це, як правило, коли рюкзак вже набитий і місця між спинкою і рюкзаком немає. Тому я, зазвичай, кладу питну систему у верхній клапан.
І наостанок поговоримо про всілякі стропи і петлі, яких в героя нашого огляду більш ніж достатньо. Окрім фірмової оспреївської системи для кріплень трекінгових палиць Stow-on-the-Go,
тут є петлі для кріплення льодорубів (та іншого потрібного в поході барахла) і стропи для кріплення килимка.
Щоправда з системою Stow-on-the-Go є один нюанс: в мене палиці Black Diamond Distance Z, і виявилося, що в складеному стані вони … закороткі для цієї системи. І тут навіть не знаєш кого звинувачувати чи Osprey чи Black Diamond (((.
Що стосується кріплення килимка, то «іжевську» пінку тут можна прикріпити збоку, спереду вертикально, і спереду горизонтально.
Взагалі, в мене складається враження, що при потребі, зовні цього рюкзака можна прилаштувати не менше речей, ніж всередині. При цьому, петлі для льодоруба і нижні стропи можна заховати, якщо ви їх не використовуєте.
Всі блискавки в рюкзаку від YKK, на кожній з них зручні пулери. Якість фурнітури та пошиття, як завжди на висоті – ну це ж Osprey, чорт забирай.
І от саме в цьому місці, коли описані всі «технічні» моменти, я хотів би поговорити про позиціонування рюкзака. Виробник вважає, що це «рюкзак для кількаденних походів, які потребують помірної кількості спорядження». Я щиро вважаю, що це якась прикра помилка – таке позиціонування могло мати місце років 5 тому. Зараз же це доволі далеко від істини, тому що сучасне спорядження зробило гігантський стрибок в плані зменшення ваги і об’єму. І не сприйміть, будь ласка, за вихваляння, та в мене в 48-літровий Kestrel спокійно поміщається спорядження і їжа на 6 днів походу. І так, я розумію, що легкоходам в цьому місці стане смішно, але я сумніваюсь, що вони взагалі дочитають сюди))).
Я думаю, що саме модель на 48 літрів стане найпопулярнішою серед лінійки оновлених Kestrel/Kyte. Бо це дуже крутий об’єм для сучасного туристичного рюкзака – він балансує між 68-58 літровими «середнячками» та 34-літровими «малюками». Принайні я, обираючи зараз рюкзак, зупинив би свій вибір саме на 48-літровій моделі Kestrel`а.
Висновок: оновлений Osprey Kestrel 48 (2019) – це просто квінтесенція універсальності і міцності. Ця модель підійде як новачкам так і досвідченим туристам, які шукають «робочу конячку».
Додаткові варіанти доступу до речей (бічний в 48 та 38 літровій версії, передні в 58 та 68 літрових), регулювання спинки і зручна підвісна система – це ті плюси, які мають переконати вас, якщо ви вагаєтесь. Тим паче, якщо ви шукаєте рюкзак, який можна буде залишити дітям у спадок. В попередній версії цієї моделі, яку я носив 3 роки, лише з’явились потертості в місцях дотику спинних дуг до землі та незмінні плями солі на спині («лосячий» темп дається взнаки). В цій же версії зносостійкість ще вища.
Якщо ж говорити про зміни, порівняно з попередньою версією, то в мене склалося враження, що Osprey намагалися поліпшити і так ідеальний рюкзак. Чи в них вийшло? Швидше так, ніж ні (якби не передня кишеня – було б безсумнівне «так»), бо я в кінці вже не хотів міняти цей «оглядовий» Kestrel на свій старий.
Переваги: зносостійкість; якість пошиття та фурнітури; універсальність; регульована спинка; ДУЖЕ зручні поясні кишені; додаткові входи в основне відділення; бічні кишені; (і особисто для мене) просто фантастичний синій колір.
Недоліки: фронтальна кишеня; у версії на 48 л пришитий верхній клапан; система Stow-on-the-Go не підходить для коротких палиць (напр. BD Distance Z).
ПроПоходи на Патреоні
Долучайтесь до Команди Патреону, підтримуйте розвиток проекту, отримуйте бонуси і ранній доступ до матеріалів!
#ЗапишітьНаПроПоходи
Купуєте в наших партнерів – допомагаєте ПроПоходи і автору статті. Чарівні посилання, що прискорюють наш розвиток:
- Інтернет-магазин Вершина
- Інтернет-магазин Gorgany
- Або скажіть “Запишіть на ПроПоходи” на касі будь-якого магазину Gorgany.
- Інтернет-магазин Команда Екс надає 10% знижки за кодовою фразою “Запишіть На ПроПоходи” в коментарі до замовлення
- Або скажіть “Запишіть на ПроПоходи” на касі магазинів Команда Екс та Команда Екс Travel
- Liteway надає 5% знижки за промокодом “propohody”
- James Cook надає 5% знижки за промокодом “propohody”
- ЇDLO дає знижку 10% за промокодом “2ProP10“.
Спорядження з огляду у партнерів
- Osprey Kestrel 48 у Вершині, у Gorgany та у Команді Екс.
- інші об’єми Osprey Kestrel у Вершині, у Gorgany.
- жіночий Osprey Kyte у Вершині, у Gorgany.
Щиро цінуємо вашу підтримку і вкладаємо її лише в добрі справи.
