Максим Перепелиця
Співавтор блогу ПроПоходи. Вважає що єдине заради чого потрібні відомості про автора, це підняти довіру читача до його ідей шляхом авторитарного тиску. Ним, і тільки ним, закриваються двері до критичного осмислення написаного. А подібне виглядає досить нещиро під критикою, на якій побудовані всі його публікації. Тому, не вірте йому на слово – перевіряйте ;-) Ідейний натхненник екіпірувального центру Туркул.

Дана стаття не є навчальним посібником з надання першої невідкладної допомоги. Всі маніпуляції, що наведені у ній, використані автором лишень для тлумачення: чому та чи інша річ повинна бути присутня, або відсутня у вашій аптечці. Всі необхідні навички ви повинні здобути самотужки на спеціальних курсах при діючих медичних закладах, що мають відповідну сертифікацію.

***

«Ви що, йдете туди вмирати?», – саме такою була реакція одного з інструкторів клубу, де я мав честь навчатися альпінізму, на валізу, яку завгосп нашої групи з величезною гордістю за проведену роботу називав «груповою аптечкою». Там було все на всі випадки життя. Її вмісту, схоже, вистачило б навіть для оперативного втручання на головному мозку. Єдине, чого там не було – власне нейрохірурга. Ба більше, у групі не було навіть людини з кваліфікацією молодшого медичного персоналу, або бодай тих, хто пройшов, хоча б раз у своєму житті, курс з першої допомоги при невідкладних станах. Проте крапельниці та ін’єкції для внутрішньовенного введення були з невеличким надлишком. За задумом завгоспа цей скарб повинен був забезпечити безпечне проведення альпзаходів у повній незалежності від того, якою зі своїх гарних сторін повернеться до нас пані Фортуна.

Кумедно, чи не так? Ні, не кумедно! Бо на кожному першому туристичному ресурсі ви знайдете статтю про аптечку, яку складено за тією ж самою логікою, що і валізку нашого завгоспа. Зазвичай це список медикаментів, до кожного з яких неодмінно додається коментар стосовно того, як і за яких обставин його потрібно застосовувати. У цих «творах народного мистецтва» ви дійсно знайдете рішення, які дозволять вилікувати більшість з можливих і не можливих хвороб. Це справжній набір польового медика. От тільки доктора Хауса там чомусь не передбачено.

Навіщо вам той кульгавий мізантроп? Все просто – жорстока реальність полягає у тому, що для ЛІКУВАННЯ не достатньо наявності ліків, головним фактором в одужанні є правильна та точна діагностика. А для цього, як мінімум, потрібні спеціальні знання, а як оптимум – складне і важке обладнання. Лікування без цього – ворожба на кавовій гущі, до того ж небезпечна для здоров’я та життя. Навіть у випадку звичайного ГРВІ. Саме тому, золотими правилами надання медичної допомоги є те що, за будь яких обставин медикаментозну терапію визначає тільки лікар за результатами діагностичних досліджень. Необхідною допомогою з боку сторонніх осіб – не медичних працівників або медичних працівників з недостатнім рівнем кваліфікації для даного конкретного випадку, є усунення дії факторів що можуть призвести до загибелі постраждалого до моменту прибуття спеціаліста, а також транспортування його до медичного закладу у разі неможливості подібної евакуації силами місцевих служб порятунку. Все інше – небезпечна самодіяльність, яка підпадає під кримінальну відповідальність у випадку заподіяння шкоди.

Що це все означає? Ну, перш за все, це те, що ваша аптечка не повинна містити жодних рецептурних препаратів, якщо такі не були прописані особисто вам вашим лікарем. Також вона не повинна містити лікувальних засобів окрім тих, що покликані блокувати небезпечні для життя, в короткостроковій перспективі, стани. Тобто, ні яких антибіотиків, «противірусних», засобів, що покращують травлення тощо, якщо вони не прописані особисто вам лікарем. Бо наявність їх не лишень створює хибне відчуття безпеки, а ще й несе в собі пряму загрозу життю та здоров’ю членів групи.

А ви думали виробники аптечок через своє жлобство роблять їх такими маленькими? Ні, просто за діючими протоколами надання ДОМЕДИЧНОЇ допомоги, у вашій аптечці не повинен зберігатися тижневий запас ліків відділення інтенсивної терапії, а лишень невеличкий запас того, що дозволить вам доставити постраждалого живим до найближчого медичного закладу.

А ще у ній має міститися яскрава табличка з написом: «Занедужав? Похід закінчено – мерщій у лікарню».

То що ж насправді має бути у тому гарнесенькому червоному чохлі? Всього-на-всього, речі, необхідні для нейтралізації симптомів, які здатні у короткостроковій перспективі призвести до загибелі. Саме симптомів, бо їх ми самі, зазвичай, повідомляємо лікарю, відповідно і розібратися з необхідними діями ми теж зможемо самотужки. Отже, зустрічаймо чудову вісімку:

1) Втрата крові.
2) Біль.
3) Алергічна реакція та, як наслідок, анафілактичний шок
4) Отруєння
5) Зневоднення
6) Гіпо- та гіпертермія
7) Задуха
8) Зупинка серця

Власне це все. Благаю, не треба у коментарях додавати речі на кшталт: ботулізм, інсульт, інфаркт, черепно-мозкова травма тощо. Бо все це є діагнозом, який має ставити медичний працівник і він, і тільки він, займається лікуванням.

Почнемо з першого. Перше, що завжди повинно бути у будь-якому наборі першої невідкладної допомоги, це джгут та перев’язочні матеріали. Ваше невміння користуватись джгутом не є причиною не класти його в аптечку, оскільки навіть невміле використання останнього дає значно більше шансів на виживання потерпілому у випадках, де його використання є просто необхідним. Погодьтесь, травматична втрата кінцівки в результаті невмілих дій зі джгутом досить непогана альтернатива у порівнянні зі смертю від втрати крові. Звісно, було б значно краще, якби ви заздалегідь навчились цій простій операції на спеціальних курсах.

Перев’язочні матеріали знадобляться вам для припинення кровотечі менш масштабного характеру, іммобілізації (знерухомлення) травмованої кінцівки, або для зупинки рясної кровотечі поза кінцівками. Також, накладення джгута не позбавляє необхідності закрити рану від забруднюючих агентів. Отже, наступними речами першої необхідності є ЕЛАСТИЧНІ бинти, серветки для перев’язок, рулонний пластир та антисептик. Чому саме еластичні бинти? Все просто, вони значно легше закріплюються та пробачають більшість помилок при невмілому накладанні. А помилки будуть. Навряд вам вдасться у стресовій ситуації зберегти достатній рівень уваги без відповідного досвіду. Ба більше, їх можна використовувати багато разів поспіль, якщо протягом операції з транспортування постраждалого вам доведеться декілька разів змінювати або відновлювати пов’язку. Також, саме вони найкраще підходять для іммобілізації пошкодженої кінцівки при травмах кісток, суглобів, зв’язок тощо .

Стерильні серветки та антисептик використовуються безпосередньо на рановій поверхні, тому подбайте про те, щоб перші не розпадались на окремі волокна, а другий не містив хімічних речовин, які викликають опіки тканин. Ніяких спиртів, зеленок та спиртових розчинів йоду. Краще вже чиста кип’ячена вода, ніж ці засоби знущання над живими людьми.

Пластир знадобиться для закріплення кінців пов’язки або пов’язок, що не потребують компресійного впливу, наприклад, у місці виходу кістки при відкритому переломі. До того ж рулонний пластир на тканинній основі є незамінним матеріалом для виконання дрібного ремонту одягу та спорядження, а також захисту пошкоджених ділянок шкіри від повторного впливу травмуючих факторів.

Друге, неодмінним супутником будь-яких травм та хворобливих станів є біль, який значно зменшує мобільність постраждалого та, за певних обставин, може загрожувати його життю. Варто зауважити, що біль майже завжди є супутником запального процесу, який у більшості випадків супроводжується підвищенням температури тіла, яка також, при перевищенні певних меж, може нести серйозну загрозу життю. І це той з небагатьох випадків, коли перша допомога пов’язана з використанням пероральних або ін’єкційних фармацевтичних препаратів. Зауважте, при наданні першої допомоги не медичними працівниками допускається використання ін’єкцій лишень внутрішньом’язово або підшкірно, і лишень за умови неможливості знеболення пероральними препаратами. Тобто, у випадку перебування постраждалого у несвідомому або шоковому стані зі сплутаною свідомістю. Ідеальним засобом будуть нестероїдні протизапальні. Однак, бувають випадки індивідуальної нечутливості або непереносимості до певних їх видів, тому варто заздалегідь з’ясувати у членів команди про їх «вподобання». Зазвичай, люди знають про таке.

Для суворих туристів та веселих садистів, варто зауважити, якщо ви все ж таки поклали до аптечки ін’єкційні препарати, не полінуйтесь покласти разом з ними схему, що допоможе безпомилково визначити місце для цієї маніпуляції. Я не жартую, бо не всі місця є однаково безпечними для подібних маніпуляцій, а у стресовій ситуації легко розгубитись. А не у стресовій – перезбудитись.

Третє – алергічна реакція і, як наслідок, анафілактичний шок, дуже ймовірна причина загибелі у здавалося б не загрозливих ситуаціях. Як ви його впізнаєте? Якщо все погано і ви не розумієте через що – це, трясця його матері, він. Клієнт білішає, його шкіру можна прикладати до синців замість льоду, вона навіть вогка як лід. Якщо він ще не опав, як озимий, скоріш за все він кидається з боку у бік, як натовп на тонучому «Титаніку».

Так, я знаю, що у кіно це демонструють як людину-повітряну кульку, що росте на очах, з обов’язковою задухою. Однак, це лишень улюблений кінематографічний симптом – набряк Квінке, який є далеко не обов’язковим, і не завжди так сильно кидається у вічі. У будь-якому випадку, якщо ви спостерігаєте подібне – Х’юстон, у нас проблема! І найнеприємніше те що, у походних умовах, ви мало що можете з цим зробити.

Чому? Бо перша допомога потребує достатньо складних маніпуляцій і, перш за все, введення гормональних препаратів – спочатку адреналіну, потім глюкокортикоїдів, далі крапельного введення фізрозчину… Так, наразі існують препарати адреналіну з автоін’єктором. Однак, ви повинні розуміти, що дія адреналіну дуже швидкоплинна, і, якщо найближчу годину ви не потрапите у стаціонар, можливо, вам доведеться повторити процедуру, а передозування адреналіном не менш небезпечне і здатне ще більше ускладнити ситуацію.

При набряку гортані, який так полюбляє Голівуд, взагалі необхідна інтубація, або навіть трахеотомія (введення дихальних трубок, у першому випадку через природні отвори, а у другому через додатково зроблені). Тому, найкраще, що ви зможете зробити при перших симптомах алергічної реакції, або потраплянні отрути у кров’яне русло – нагодувати постраждалого антигістаміном (протиалергійним) з власним низьким алергенним потенціалом, який ще й не впливає на артеріальний тиск, та покласти постраждалого горизонтально, задерши ноги догори. Жодних подушок не треба, краще навпаки – голову покласти якомога нижче. І кликати на допомогу та молитися (якщо вам так легше). Будь ласка, порадьтесь зі своїм лікарем: які саме антигістаміни варто використовувати, бо наука не стоїть на місці і щороку на ринок виходять все нові і нові їх види.

Зауважте, не тільки укус змій або комах, чи реакція на їжу або пилок рослин потребує введення антигістамінів. У більшості випадків, їх також варто використовувати при серйозних травматичних пошкодженнях. І це другий випадок, коли використання ліків є виправданим кроком при наданні першої невідкладної допомоги.

Відразу зауважимо, я розумію, що Голівуд крутий, а протоколи лікування є у вільному доступі і ви всі знаєте англійську. Це чудово, що ви дістали десь автоін’єктор з адреналіном. Однак, він потрібен тільки алергікам у особистій аптечці. Не тим, алергікам що чухаються від шоколаду, а тим, що вже мали проблеми з анафілаксією. Головне, щоб вони не забули попередити своїх супутників про можливі проблеми та пояснили їм як ними користуватись. Однак, ін’єкторів не повинно бути у груповій аптечці, оскільки анафілаксію легко сплутати з рядом інших станів, за яких введення адреналіну матиме летальні наслідки.

Отруєння. Як на мене – найбільш цікавий та важливий пункт. Справа у тому, що більшість горе-радників саме на цьому етапі додають до списку необхідних безліч непотрібних і відверто небезпечних препаратів, використання яких вимагає наявності медичної освіти. Чому? Бо насправді, якщо ви на власні очі не бачили, як цей чел з’їв гнилий шмат м’яса, чи щойно власноруч відірвали від його дупи степову гадюку, ви можете лишень припустити такий стан, як отруєння. А симптоми цього стану підходять під безліч діагнозів. Отже, лікуємо як і раніше – симптоми.

Перше, що ви маєте зробити – по можливості максимально зменшити контакт організму постраждалого з отрутою та, при необхідності, полегшити його страждання блокуванням больового синдрому. Тому максимум при харчовому отруєнні – це чистка шлунка звичайною кип’яченою водою та двома пальцями на корінь язика. Марганцівку, антисептики та іншу садистську фігню облиште вдома бабусям. Їм же треба чимось знущатися над онуками. Далі – сорбент і мерщій до лікаря. Не забуваючи дорогою про адекватну регідрацію – все, що виблювано та видристано, повинно заміщуватись рідиною ззовні. Але про це трішки згодом. Головне – не зволікаючи до лікаря, чи принаймні ближче до людей, поки підступна «пєчєнька», якою вчора закусювали портвішок, не відпустить. Найближчі дві-три доби постраждалий все одно не зможе продовжити похід, а у випадку ботулізму всі ваші антисептики до того самого місця, з якого у нього вивергаються зараз «гейзери». Це лишень втрата дорогоцінного часу та здорожчання «гейзерів».

Особливу увагу зверніть на засоби зупинки діареї та блювання. Насправді, дехто з моїх колег, скаже що мені варто пику помацати за те, що я включив їх до складу аптечки. Вони несуть у собі реальну загрозу життю постраждалого, але, враховуючі відстані, які іноді відділяють туристичну групу від цивілізації, та прояви, що знерухомлюють не тільки постраждалого, але й групу, що його евакуює, їх таки варто мати в аптечці. Але УВАГА! По-перше, це моє власне бачення, а не рекомендації офіційної медицини. По-друге, блювання варто зупиняти лишень тоді, коли постраждалий після кожної регідрації продовжує блювати щойно випитою водою і вона не містить вже нічого, окрім шлункових соків. Тобто, блювання починає загрожувати крайнім ступенем зневоднення. Теж саме стосується проносу. Допоки стул ще містить залишки їжі, зупиняти його медикаментозно не варто за жодних обставин. Краще удобрити схили гір власним лайном, ніж кладовище власним тілом 😉 І найголовніше – за жодних обставин не приймайте їх одночасно, бо у більшості випадків вони мають прямо протилежні властивості. Що потенційно загрожує: мінімум – повною відсутністю результатів, а максимум – непередбачуваною реакцією організму, включно з посиленням симптомів. На щастя, якщо ви чітко дотримаєтесь моїх рекомендацій стосовно вмісту блювотних мас та калу – вам не вдасться зробити цієї фатальної помилки. Оскільки шлунок очищується значно швидше за кишечник.

Перша допомога при укусі отруйною істотою виглядає схожим чином. Лишень, благаю, не лізьте ротом до місця укусу. Вакуумний відсос і коштує копійки, і не така вже рідкість у порівнянні з деякими речами з вашого екіпірування. Отже, прибираємо залишки отрути. Дезінфікуємо місце укусу антисептиком, охолоджуємо, прикриваємо сухою пов’язкою, годуємо антигістаміном та дуємо до лікаря… на плечах своїх друзів))) Так, так, уражену кінцівку краще взагалі знерухомити, як у випадках перелому, та якомога менше рухатись. І не забувайте про рясне пиття. Ніяких спиртних напоїв, ніяких розріджувачів крові чи будь-чого ще не треба. Доречі, полювати на гада теж 😉 Бо кількість постраждалих може суттєво збільшитись.

Як бачите, однією з ключових умов першої допомоги у вищезгаданих випадках є регідрація. Ба більше, у переважній більшості невідкладних станів, не пов’язаних з травматичним впливом, саме вона є головним чинником успішності операції з порятунку. Наприклад, при ГРВІ вона взагалі є єдиною маніпуляцією, необхідною для успішного одужання, за винятком випадків крайньої гіпертермії. Тому варто пам’ятати про наявність в аптечці засобів відновлення водно-сольового балансу. Однак, зауважте, що при ГРВІ чи інших станах, що не супроводжуються блюванням чи діареєю, немає жодної потреби у ґвалтуванні постраждалого сумішами на кшталт Регідрону. Він і так страждає. Будьте ж людяними 😉 А от у випадках харчового отруєння, що супроводжується виверженням «гейзерів» з обох сторін харчового каналу, без будь-яких докорів сумління провчіть «гада» за безвідповідальну харчову поведінку, тортурами регідроном. Для дітей подібні суміші бувають зі смаковими добавками, що на мій погляд є верхом жорстокості. Ну добре – сеча, але ж це сеча зі смаком полуниці.

Гіпотермія – простою мовою переохолодження. Єдина перша допомога – зігрівання. Тому покладіть в аптечку… Ні, «Капітан Морган» – це вже потім, з рятувальниками відсвяткувати вдалу операцію з евакуації. А зараз – тепле пиття, теплий одяг та, тепловідбиваюча ковдра (ізофолія) і, можливо, донор. Так, так, буває і таке. Іноді двоє оголених людей лежать в обіймах не заради продовження свого роду, а заради порятунку одного з них від переохолодження. І не дуже-то радійте, хлопці. Донором тепла для вас, апріорі, не може стати особа жіночої статі за наявності у групі чоловіків. Найкращим донором тепла буде найкремезніший з самців вашого виду. Сорян))) Тому окрім теплого одягу, термосу, та ізофолії не забутьте покласти в аптечку здоровенного теплого мужика)))

Гіпертермія – простою мовою перегрів тіла. Подібний стан може бути викликаний, як зовнішніми так і внутрішніми факторами. Перший – звичайний тепловий удар, який вимагає швидких дій з охолодження тіла та, знову ж таки, – регідрації. Але не перестарайтесь, не варто кидати постраждалого у льодовикове озеро. Достатньо вкласти у затінку, забезпечивши хорошу циркуляцію повітря, та покласти холодний компрес на лоба.

З лихоманкою трохи складніше, адже вона, як я писав вище, викликана внутрішніми факторами і, перш за все, запальними процесами. Тому звичайні маніпуляції з середовищем задля пришвидшення відведення зайвого тепла від тіла найчастіше мають слабку ефективність. До того ж, спричиняють додаткові страждання потерпілому. Адже не дивлячись на високу температуру тіла, суб’єктивно, він відчуває озноб, тобто холод. І це знову випадок, коли не-медик має право, за згодою постраждалого, застосувати медикаментозні засоби – нестероїдні протизапальні препарати, про які вже йшла мова вище. Однак, зауважте, що рекомендації відносно рівня температури тіла, до якої не варто її збивати, в умовах домашнього лікування та стаціонару, дещо відрізняються від тих, що діють при евакуації. Тут варто орієнтуватись виключно на те, як сильно температура впливає на мобільність постраждалого, особливо, якщо до лікувального закладу його доставляють власним ходом. Для знерухомлених постраждалих, та тих, що зазнали значної втрати рідини, у будь-якому вигляді, – це не більше ніж 2 градуси від нормальної. Тобто 38 градусів. Отже, не забудьте покласти в аптечку термометр. І я просто благаю вас, забудьте про ртутні термометри. Будь який вушний електронний термометр значно точніший та зручніший у використанні. А головне, не несе загрози вашому здоров’ю та здоров’ю постраждалого. Ну і певне ви розумієте, що ртутний термометр дуже складно використовувати з постраждалим у несвідомому стані. У вас майже немає іншого вибору, як використовувати його ректально. Ото буде неприємна ситуація, якщо саме у цей момент постраждалий прийде до тями)))

Задуха. Перше і найголовніше, що треба зробити у випадку нестачі повітря постраждалому, це прибрати з його грудей власне коліно, та трішки ослабити руки, що міцно стискають його шию. Повірте, останній шматок сала, що він нишком з’їв у наметі напередодні ввечері, не вартий тих складнощів по викопуванню могили у кам’янистому ґрунті 😉 А якщо серйозно, то єдиною першою допомогою у таких випадках дійсно є припинення дії фактора, що спричиняє погану прохідність дихальних шляхів. У випадках чужорідного тіла у дихальних шляхах, це – старі добрі поплескування, та прийом Геймліха, у якості важкої артилерії. Після застосування останнього, навіть якщо все обійшлося, відвідини лікаря обов’язкові. Оскільки, окрім шматка тушонки, який щойно вилетів зі свистом у кущі, є висока ймовірність того, що у черевній порожнині теж щось змінило місце свого перебування. Як бути з предметами, що стискають дихальні шляхи, певне пояснювати не треба? Сніг, воду, багнюку теж варто видаляти суто механічними діями з подальшим застосуванням реанімаційних прийомів штучного дихання. Набряки алергічної етіології, тобто такі, що з’явились невідомо звідки, лікують тими ж антигістамінами, про які ми з вами вже спілкувались. І благаю, не пхайте нічого у бідну людину. Встановлення назофарингеальної трубки і, тим більш, трахеотомія – процедури, які має виконувати лишень медичний працівник або людина, що має відповідну кваліфікацію. До того ж, якщо набряк гортані вже перекрив дихальні шляхи, малоймовірно, що вам вдасться застосувати назофарингеальну трубку не травмуючи постраждалого. Тому, нічого окрім клапана для штучної вентиляції легенів та антигістамінів у аптечці не потрібне.

І наостанок – проблеми з серцем. Раз і назавжди запам’ятайте, що перша допомога при серцевих проблемах полягає у забезпеченні спокою та комфорту постраждалому і не потребує застосування жодних лікарських засобів окрім тих, що були прописані постраждалому лікарем. Тому у вашій аптечці не повинно бути жодних «засобів від серця», якщо такі не прописані конкретному учаснику групи. Спокій, доступ до чистого прохолодного повітря, стабільне розслаблене положення та заспокійливе тепле пиття. Це все, що ви маєте робити із постраждалим до прибуття медичного персоналу. Якщо доведеться рухатись на зустріч медикам самостійно – постраждалого переміщуємо виключно силами здорових членів групи, а не женемо його копняками на зустріч із долею. За потреби – реанімаційні маніпуляції.

Отже, у вашій аптечці мають бути:

  • Плівка-клапан для штучної вентиляції легень;
  • Декілька рулонів еластичного бинту різної товщини;
  • Стерильні серветки для перев’язок;
  • Ізофолія (тепловідбиваюча ковдра);
  • Пара джгутів;
  • Пластир рулонний на тканинній основі;
  • Термометр вушний, електронний;
  • Антисептик рідкий;
  • Нестероїдний протизапальний засіб (можна доповнити місцевими знеболюючими для зовнішнього застосування);
  • Антигістамін;
  • Сорбент;
  • Стимулятор перистальтики (пропульсант) – протиблювотні;
  • Препарат, що пригнічує перистальтику – від проносу.

Окремим списком варто було б виділити інструментарій який зможе органічно доповнити перераховані вище засоби. Перш за все, це ріжучі інструменти. Найкращим вибором у цьому випадку стануть так звані ножиці парамедика – більш міцний та потужний варіант медичних ножиць. Ними можна не тільки відрізати потрібний шмат пластиру, але й розрізати одяг, ба навіть взуття на постраждалому. Ту ж саму функцію може виконувати гачкоподібний стропоріз. Важливою особливістю цих двох предметів є безпечність їх застосування для постраждалого, оскільки вони не мають гострих країв у місцях контакту зі шкірою. Однак, звісно, при наявності певних навичок ви можете обійтись і звичайним ножем. Тільки благаю, навичка передбачає закріплене багаторазовим повторенням вміння, а не знання що підтримані прочитанням книжки чи переглядом відеоролику. Щось мені підказує що ритуальне сеппуку не входило у плани цього бідолахи.

Друге, а по важливості – перше. Навіть важливіше за список засобів надання невідкладної допомоги – засоби особистого захисту. Так, так… Запам’ятайте раз і назавжди: БЕЗПЕКА ТОГО ХТО НАДАЄ ДОПОМОГУ ЗНАЧНО ВАЖЛИВІША ЗА БЕЗПЕКУ ПОСТРАЖДАЛОГО! Це ж логічно. Поки постраждалий лишень один, але достатньо невмілого з ним поводження щоб їх стало два чи навіть більше. Тому, крім обережного поводження у небезпечних місцях надання допомоги, подбайте про особистий захист. Особливо якщо надаєте її невідомому. Усіляко уникайте контактів з будь якою рідиною його тіла. А для цього вам знадобиться пара нітрилових рукавичок, окуляри та маска. Два останні пункти можна замінити вашими сонцезахисними окулярами та, скажімо, бафом. Нема жодної гарантії того, що навіть травму спричинили виключно зовнішні фактори, а не якась інфекція, що викликала запаморочення та, як результат, всі подальші події. Я вже мовчу про гепатити та ВІЛ інфекцію які з легкістю зможуть перекочувати на вас з людини що має повністю здоровий вигляд.

І останнє – спецінструментарій. Так, звучить жахливо. Насправді під ним я маю на увазі такі дрібниці як, скажімо, пінцет – для видалення скалок та інших дрібних операцій. Влітку, у більшості районів нашої країни не зайвим буде спеціальний інструмент для видалення кліщів, однак, при наявності певних навичок (НАВИЧОК, НЕ ЗНАНЬ) його можна замінити звичайною ниткою (сподіваюсь вона є у вашому ремнаборі). Зверніть увагу, пінцет – дуже поганий пристрій для цієї операції, якщо ви звісно не ставите собі на меті вичавити у постраждалого увесь вміст черевця кліща. Ну і, якщо мова йде про місцевість де є ймовірність зустрічі з отруйними гадами, згаданий вище вакуумний відсос. Ні, не той що з сексшопу 😉 Хоча, це ваша особиста справа і певні моделі цих іграшок можуть підійти для відсмоктування залишків отрути з місця укусу. Так що, якщо ви все одно носите його з собою – медичний можете не купляти. А для мене сфоткайте очі постраждалого коли ви дістанете цей девайс з власного рюкзака))))

Власне, це все. Звісно, окрім цього не забувайте ліки, які прописані вам вашим лікарем, однак пам’ятайте – це ваші особисті ліки, які за жодних обставин не повинні опинитись у роті, носі чи інших отворах тіла, як природних так і штучних, будь-кого іншого. І найголовніше – у власну голову не забудьте покласти вміння та знання з першої невідкладної допомоги, а у власну кишеню – телефон з номерами місцевих рятувальних служб та вашого лікаря. Пам’ятайте, хай там що, але при перших ознаках нездужання постраждалий знімається з маршруту і силами групи, або, якщо потрібно, рятувальної служби доправляється у найближчий медичний заклад для подальшої діагностики. Якщо керівник групи приймає рішення про продовження маршруту залишками групи, постраждалого до медичного закладу повинні доправити мінімум два супроводжуючих, кожний з яких повинен мати достатньо фізичних сил, щоб транспортувати постраждалого самотужки у непритомному стані по передбачуваному рельєфу. Так, я знаю що це майже неможлива вимога. А як ще я можу примусити вас за жодних обставин не розділяти групу у аварійних ситуаціях? Сильні не ті, хто зміг піти далі. Сильні ті, хто зміг своєчасно зупинитися та допомогти.

Безпечних вам мандрівок!

Легко не буде!

 

Інші цікаві статті на ПроПоходи:

Гігієна в поході. WC, душ та кілька слів для дівчат
Як зігрітись в спальнику? Кілька порад з утеплення
Найкращий спосіб очистити воду в поході. Фільтрація і знезараження
Щуп, лопата, біпер. Володимир Горон про лавинне спорядження