Антон Прохоров
Автор блогу ПроПоходи. Свої перші гірські кроки зробив 25 років тому в Алтайських горах. Зараз живу і працюю в Києві. Обожнюю гори, рух, складні задачі і легке спорядження.

Тривалість:11-30 днів; 315 км.
Маршрут: смт. Великий Березний — хр. Явірник — урочище Дубовий Гай — траверс г. Домашинський Верх — траверс г. Стінка — с. Стужиця — с. Загорб — траверс г. Черемха — урочище Багно — с. Лубня — г. Плішка (1068 м) — с. Верховина-Бистра — траверс г. Клева — перевал Ужоцький — г. Перейба (1018 м) — г. Ближня (1040 м) — г. Кінчик (1115 м) — г. Старостина (1229 м) — г. Великий Верх (1309 м) — г. Пікуй (1408 м) — г. Великий Менчул (1036 м) — г. Перегиб (811 м) — с. Біласовиця — г. Татаревиця (849 м) — перевал Середній Верецький — г. Корна (878 м) — смт. Воловець — г. Темнатик (1343 м) — г. Плай (1330 м) — г. Великий Верх (1598 м) — г. Гимба (1491 м) — полонина Боржава — г. Полонина Кук (1190 м) — г. Мунчел (1247 м) — смт. Міжгір’я — хр. Кичера — с. Синевир — хр. Пишконя — г. Негровець (1707 м) — траверс г. Горб — г. Барвінок (1461 м) — с. Колочава — хр. Красний Верх — г. Сигланський (1564 м) — хр. Красна — с. Усть-Чорна — г. Гора Любові (825 м) — хр. Бесали — г. Стоги (1378 м) — хр. Бедевляска — г. Темпа (1634 м) — хр. Свидовець — хр. Апшинець — г. Стіг (1704 м) — г. Близниця (1881 м) — с. Кваси — полонина Менчул — г. Петрос (2020 м) — г. Говерла (2061 м).


 

[Вступ]
[Опис і фото]
[Як дістатися]
[Путівник]
[Карта, GPS-трек]

 

Вступ

Не встиг рюкзак охолонути від мандрівки Східно-Карпатським туристичним шляхом, як я почав планувати наступний похід. Цього разу вибір пав на найдовший український пішохідний маршрут довжиною в 315 км – Закарпатський туристичний шлях.

З самого початку все складалось найкращим чином: Василь Гутиряк із «Карпатських стежок» проконсультував мене щодо транспорту, карт і особливостей маршруту; мені вдалося взяти на тестування надлегкий намет; Gorgany.com презентували для цього маршруту похідні кросівки – в результаті найкраще похідне взуття, яке мені доводилось носити (але про це в іншій публікації). А найголовніше – взяти участь у цьому злегка авантюрному поході зголосилася людина, з якою подорож не могла не вдатися.

І ось, ввечері 30-го серпня, як і планував, я стояв на пероні, чекав на потяг Київ – Ужгород, свого супутника і мріяв про найближчі два тижні в горах…

 

Опис маршруту

Стартова точка Закарпатського туристичного шляху (або ж ЗТШ) знаходиться на привокзальній площі в смт. Великий Березний, за годину їзди від Ужгорода. Деякий час маршрут тягнеться крізь населений пункт, а тоді перетинає річку Уж і пірнає в буковий ліс.

В лісі не загубишся: на цьому етапі маршрут якісно промаркований червоно-білими мітками. Прорізані хідники у лежачих деревах свідчать про те, що за стежкою тут доглядають.

Із входом до лісу починається підйом до першої вершини. Її висота – всього 702 метри, але через те, що початок маршруту знаходиться на висоті менше 300 метрів, перепад виходить доволі відчутним. Далі підйом стає ще крутішим, та триває недовго. Оминаючи вершину Юда, маршрут веде нас в урочище Дубовий Гай.

Місцями стежку з обох боків тісно обростають чагарі, які змикаються вгорі і утворюють подобу тунелю.

Від Дубового Гаю починається черговий підйом, тепер до гори Стінка. Дорога знову пролягає буковим лісом.

Перед вершиною є джерело і затишна галявина. Якщо вирішите заночувати тут, то зранку зможете спостерігати ось такий схід сонця:

На самій галявині відсутні вказівники повороту стежки праворуч. Дивимось в карту.

Поблизу вершини знаходиться місце падіння найбільшого метеорита на території Європи. Але дивитись тут нічого. Лише невелике заглибина в землі та інформаційна табличка. Не раджу витрачати на це час.

Спуск в село Стужиця місцями крутий. Палки тут виручають. А ліс довкола просто казковий.

Наступні 8 км шляху проходять селами Стужиця та Загорб. По дорозі трапляються магазини з мінімальним набором продуктів.

За Загорбом приготуйтесь гарно попотіти: маршрут прямує до вершини Черемха дуже крутим підйомом. Судячи з карти, ця вершина була місцем битви 1914-15 років, але ніяких вказівників ми не знайшли. Лише заросла чорницею та брусницею галявина.

Продовжується маршрут ґрунтовою дорогою, яка виводить в село Лубня. За селом, по зарослій чагарниками стежці, потрібно підніматись на гору Плішка. Коли маршрут виходить на дорогу, йти стає легше. Проте на підході до гори Плішка і на самій вершині наявні складнощі з розміткою. Тут потрібно звірятися з картою.

З Плішки, спершу по стежці, а трохи згодом – по ґрунтовій дорозі, доходимо до села Верховина-Бистра. Пройшовши село, перемахуємо по мосту через річку ліворуч від нас і починаємо підйом до кордону. Краєвиди, звісно, не дають очам нудьгувати.

Хребет ліворуч – кордон України і Словаччини. Вздовж хребта внизу проходить дорога, місцями заросла. Перетинати її заборонено законом. Але в одному з місць пройти нею просто неможливо, тому шлях прокладений трохи лівіше. Оскільки ЗТШ має офіційно затверджений маршрут, сміливо прямуйте за маркерами. Якщо ж вас зупинять прикордонники, не хвилюйтесь. Їм відомо про існування туристичної стежки на цій ділянці. Так і кажіть: «Ось червоно-біла мітка. Це туристичний маршрут». Службовці перевірять ваш паспорт, усміхнуться і попросять не сходити з маршруту:)

Продовжуючи йти паралельно кордону, маршрут поведе нас вздовж залізничної колії з великою кількістю тунелів. Заросла і волога дорога проходить над тунелями, і перед кожним з них зустрічається табличка «Прохід заборонений». Але й тут не варто хвилюватись. Це заборонна зона тунельних порталів (в’їздів), де не можна здійснювати фотозйомку. Де-не-де поруч з порталами стоять озброєні охоронці. Вони також можуть перевірити документи і вказати на заборону проходу, але, як і з прикордонниками, потрібно ввічливо вказати на маршрутну мітку.

За декілька кілометрів, перетинаючи залізничну колію, стежка виводить нас на обладнаний оглядовий майданчик із численними столами і лавками під навісами. Тут дуже зручне місце для обіду.

Ужоцький перевал теж зустріне нас великою кількістю обладнаних місць для відпочинку а також чималим інформаційним щитом. Тільки сміття тут занадто багато. До речі, на перевалі розташований пост прикордонної служби. Хоча маршрут і не проходить по його території, але підійти і показати прикордонникам паспорти все ж варто. Тим більше, що колодязь із водою знаходиться по той бік КПП. Та й прикордонники розкажуть про електрифіковану огорожу, до якої краще не торкатись.

Від перевалу дорога втікає в ліс і тягнеться ним декілька кілометрів. Перепади висот до гори Ближня не суттєві. А сама гора запам’ятається як підйомом, так і спуском з неї.

Далі стежка веде на казковий хребет, іти яким – сама втіха. Безкраї види на всі боки, плавні підйоми й спуски, та багато джерел на полонинах.

Стежка веде по хребту і виходить на гостру вершину Пікуй. Тут маршрут різко звертає ліворуч і починається довгий і крутий спуск донизу. За горами Великий Менчул і Перегиб дорога йде в село Біласовиця, де без особливих зусиль можна знайти продуктові магазини і аптеку.

Із Біласовиці, перейшовши річку Латорицю, дорога прямує в бік вододільного хребта, яким потрібно йти до Воловця. Перед спуском у Воловець відкривається вид на боржавські вершини. На фото – Темнатик і Плай.

У Воловці чимало кафе, аптек, продуктових і побутових магазинів. Зранку працює ринок. Асортимент продуктів – найрізноманітніший. Можна повністю укомплектувати походне меню. Буде достатньо корисним урізноманітнити свій туристський раціон обідом в ресторані. Смачно, ситно і недорого.

Маршрут від Воловця піднімається через гору з хрестом на Темнатик, а далі прямує через вершину Плай на Великий Верх.

Довкола – безмежні поля чорниці та брусниці. Друга половина серпня – це найсмачніший час для цього походу. Про довколишні краєвиди сказати нічого, ними потрібно просто насолоджуватись.

Починаючи з вершини Великого Верху і до гори Присліп розмітка відсутня, але триматись хребта неважко.

Стежка веде крізь всю Боржаву до гори Полонина Кук, де вона звертає ліворуч і, перекинувшись через гору Менчул, спускається в Міжгір’я.

Тут, як і у Воловці, вдосталь продуктових магазинів, кафе та аптек.

За Міжгір’ям дорога йде в напрямку села Синевир по невисокому хребті. Цей перехід не займає багато часу, й не потребує багато зусиль. В селі є можливість перекусити в одному з придорожніх кафе.

До початку підйому на наступний хребет, Пишконю, потрібно подолати 2 км асфальтованої автомобільної дороги. Рух автомобілів активний, рухатись краще узбіччям.

«Пишконівська» частина Закарпатського туристичного шляху одна з найбільш видовищних за весь маршрут. Спершу мандрівника чекає плавний підйом в тіні прохолодного лісу. На шляху стрінеться декілька місць для відпочинку зі столами. Джерела на підйомі доглянуті. Далі, по вузькій стежині, маршрут виповзає на хребет і тягнеться його вузьким гребенем через вершини Мала Гропа, Ясеновець, Велика Гропа аж до домінуючої вершини – Негровця.

Під час нашої подорожі хребет зав’яз у хмарах, але на секунду вони розвіялись і перед нами постала неймовірна картина.

За Негровцем стежка траверсом обходить вершину Горб і прямує на гору Барвінок.

Звідси починається спуск у село Колочава.

В селі знаходиться чудовий заклад «Корчма в Колочаві». Тут можна не тільки смачно поїсти у затишному залі, але й прийняти гарячий душ на другому поверсі, поки готується трапеза.

Продовжується ЗТШ на іншому краю села. Пройшовшись вузьким лабіринтом вуличок поміж огорожами приватних будинків, стежка вискакує на ґрунтову дорогу, яка піднімається на хребет Красний Верх. Підйом крутий і довгий. Але завжди можна зупинитись і почерпнути новий заряд бадьорості та енергії від навколишньої краси.

Перекидаючись з вершини на вершину, дорога веде нас до хребта Красна, який м’якими силуетами схилів дуже нагадує Боржаву. Красна також не поступається Боржаві за кількістю чорниці й брусниці.

Маршрут проходить крізь весь хребет і зміїстою ґрунтовою дорогою спускається в село Усть-Чорна. На головній вулиці села знаходиться декілька кафе та магазинів. Для того, щоб піднятись в гори, потрібно знову пройти кілька кілометрів населеним пунктом. Підйом починається поруч із тартаком вкінці села.

Попереду – видовищні вершини хребтів Свидовець і Апшинець. Висота тут перевалює за 1700 метрів.

Вагома перевага цієї ділянки маршруту в тому, що стежка заходить не на кожну вершину, а тільки на найцікавіші. Решту вона оминає траверсом, зберігаючи сили мандрівника.

При наближенні до Драгобрату дорогою зустрічаються все більше людей. Деякі з них із самого рання приходять сюди з котеджів на схилах, щоб поспостерігати за казковими світанками.

Далі, майже за 1900-метровою вершиною Близниці, дорога спускається в село Кваси. До центру села маршрут не доходить, і звертає на Чорногірський хребет, але на шляху трапиться один невеликий магазин.

Останній відтинок шляху – це вершини Петрос і Говерла. Першим перед нами постане Петрос. Підйом на нього дуже пологий і проходить ґрунтовою автомобільною дорогою. На шляху стрічається багато джерел із питною водою.

На КПП Карпатського біосферного заповідника потрібно заплатити за перебування на його території. Ціни на 2012 рік: 20 грн. з людини за добу + 20 грн. за намет.

На перевалі перед самим Петросом встановлено стіл із лавками. Прекрасна місцина для перепочинку з приголомшливими краєвидами довкола.

З Петроса в західному напрямку гарно проглядається Свидовець, а на схід – бовваніє Говерла.

Спуск з Петроса не настільки легкий, як підйом. Насправді, це найскладніший спуск за весь похід. Дуже крутий і досить тривалий. Його проходження ускладнюється ще й тим, що в туристичний сезон тут багато людей. Рухатись потрібно дуже уважно.

На шляху від Петроса до Говерли багато галявин, де можна поставити намет, і достатньо джерел із питною водою.

Говерла, станом на сьогодні, — кінцевий пункт Закарпатського туристичного шляху. Але через її величезну популярність серед туристів і препогане культурне виховання останніх, перебувати на вершині неприємно. Купи сміття, найрізноманітніші написи маркерами і балончиками і, навіть, ввіткнуті в землю візитки. Особливого шарму надають поприв’язувані скрізь пластикові пакети, носовички і стрічки. Звідсіля хочеться чимскоріше втекти. І тут маємо декілька варіантів: продовжити подорож Чорногорою до Шиберного, спуститись в Заросляк, спуститись в Лазещину, або ж повернутись у Кваси.

 

Як дістатися

З Ужгорода:
– на автобусі Ужгород — Великий Березний. Автобус відправляється від автостанції #2 (вул. Фединця, 61; GPS 48°37’24?N 22°18’20?E). Від залізничного вокзалу до автостанції #2 — 15 хвилин пішки. Вартість проїзду 15 грн., час в дорозі 1:15 год., відправлення кожні 30-40 хвилин.

 

Путівник

Найперше, що варто мати при собі на маршруті – це паспорт. Частина шляху проходить поблизу державного кордону, де заборонено перебувати без документа, що посвідчує особу. Посвідчення водія не підійде, бо в ньому не вказано місце проживання.

В маркуванні ЗТШ немає єдиного підходу в нанесенні міток, а на деяких ділянках вони взагалі відсутні (найчастіше – на хребтах). Через це, паперові карти чи трек в навігаторі мусять бути з собою.

Тут я вкажу на ті моменти, які викликали найбільше труднощів в орієнтуванні під час нашої подорожі.

1. Перший підйом від Великого Березного. Вийшовши із букового лісу на відкриту галявину, тримайтесь її лівого краю під лісом. Маркери нанесені на поодиноких деревах, частина з яких повалена.

2. Перед горою Стінка, на галявині з джерелом, за 30 метрів до останнього потрібно повернути праворуч в ліс. Стежка дуже поросла й ніяких вказівників повороту немає.

3. На спуску в село Стужиця з гори Стінка, уважно стежте за розміткою. Прямуючи гострим гребенем, маршрут різко поверне вправо, на траверс схилу. Мітка повороту наявна.

4. При виході з лісу на поле перед самим селом Стужиця, повертайте праворуч і рухайтесь вздовж насаджень, переступаючи через дротяні огорожі. Маркери нанесено на стовпчиках паркану.

5. За селом Лубня підйом проходить зарослою чагарниками стежкою. Іноді трапляються повалені дерева. Маркери нанесено. Проте через завали поки дійдеш до наступного маркера, можуть виникнути сумніви в правильності шляху 🙂

6. Під час руху прикордонною дорогою за селом Верховина-Бистра, не проґавте поворот маршруту ліворуч, в ліс, на заборонену територію. За поворотом маршрут прямує декілька десятків метрів вздовж дороги і знову виходить на неї. Таким чином обходяться завали на дорозі. УВАГА! Хребет по ліву руку – державний кордон. Підніматися на нього категорично заборонено! Слідкуйте за маркерами і повертайтесь на дорогу при першій можливості.

7. За селом Щербин, дійшовши до залізничного мосту, повертайте на дорогу, яка відходить праворуч. Прямо йти неможна – прикордонна зона.

8. Після спуску з гори Пікуй та траверсу вершини Великий Менчіл, ви вийдете на невелику галявину. З лівого боку галявини лежить пень, на якому синьою фарбою написано «Вода». Ідіть в напрямку, на який вказує стрілка на пеньку. Знайшовши річище струмка, спускайтесь ним. Так ви відшукаєте джерело. Набравши води, повертайтесь на дорогу та продовжуйте подорож.

9. На підході до села Біласовиця, на горі Перегиб, рухайтесь більш накатаною ґрунтовою дорогою, яка перед самим селом зверне праворуч. Маркер повороту відсутній.

10. Після переходу річки в Біласовиці ви побачите маркер на тонкому дереві. Від цього дерева піднімайтесь прямо вгору без стежки. Стежка, що відходить догори і ліворуч – неправильний шлях.

11. При спуску до Воловця за горою Корна, накатана ґрунтова дорога поверне різко ліворуч. Іти потрібно прямо, менш второваним шляхом, в бік великого технічного об’єкта. Ще за 100 метрів трапиться нова розвилка, на якій потрібно обрати правішу дорогу.

12. У Воловці перед будівлею вокзалу потрібно повернути праворуч і йти через ринок до річки. Коло річки повернути ліворуч, під міст. Маркер перед вокзалом непомітний.

13. Після спуску з гори Темнатик, рухайтесь в бік метеостанції на горі Плай, не звертаючи на дорогу ліворуч.

14. З вершини Великий Верх потрібно повернути ліворуч, в напрямку гори Гимба. Маркер повороту відсутній і можна помилково зайти на гору Стій.

15. Починаючи з Великого Верху на Боржаві відсутня розмітка. Не хвилюйтесь через це. Рухайтесь хребтом, і поруч з вершиною Кругла маркування з’явиться знову.

16. На роздоріжжі за вершиною Кругла, обирайте правішу дорогу.

17. Вершину Ополонок обходьте траверсом зліва. Маркер важко-помітний. Як видно із треку, ми пройшли гору через вершину. Це виявилось неправильним рішенням як з точки зору маркування, так і з міркувань безпеки. Спуск із гори Ополонок крутий і сипучий.

18. На вершині гори Полонина Кук повертайте ліворуч і прямуйте гребенем до дороги. Маркер відсутній. Якщо підете основною дорогою, то пропустите поворот і дійдете до вершини Кук.

19. На спуску до Міжгір’я, минувши городи, на Т-подібному перехресті ґрунтових доріг повертайте праворуч вниз. Мітки відсутні.

20. На підходах до села Синевир, перед вишкою мобільного зв’язку, потрібно повернути лівіше. Основна дорога обходить вишку справа.

21. На спуску з гори Барвінок, поруч із поваленим деревом, повертайте правіше.

 

Карта і GPS-трек

Для навігації по цьому маршруту вам знадобляться наступні карти:

– смт. Великий Березний –  с. Біласовиця – карта “Верховинський Вододільний хребет. Полонина Руна“, буває також і ламінованою;
– с. Біласовиця – смт. Воловець – карта “Вододільна Верховина“, теж буває ламінованою;
– смт. Воловець – с. Синевір – карта “Боржава”;
– с. Синевір – с. Колочава – карта “Західні Горгани“, і вона буває ламінованою;
– с. Колочава – с. Кваси – карта “Свидовець. Полонина Красна“, теж існує ламінована;
– с. Кваси – г. Говерла – карта “Чорногора”, яка також існує ламінована;

Ламіновані версії менше бояться вологи і суттєво довше живуть.

*Якщо ви купите карту за згаданими посиланнями, ми отримаємо невелику комісію без додаткових витрат з вашого боку.

Також ви можете завантажити GPS-трек маршруту і переглянути його на гугл-картах:

Переклад маршруту українською – Богдан Гула.

Бажаєте сказати нам “Дякую”? Поділіться посиланням на путівник з друзями у Facebook. Також ви можете купити спорядження у наших партнерів, натиснувши на банер нижче (обов’язково через банер). Тоді ми отримаємо комісію на розвиток блогу, а ви не витратите жодної додаткової копійки.

  • Вія

    Якщо немає GPS, то якими картами порадите користуватися? Чи досить точні карти від “Картографії” особливо на першій половині маршруту?

    • Привіт!

      Від початку маршруту і до села Біласовиця я раджу користуватися суперовою картою “Ужанський національний природний парк” Карпатських стежок. Цією: http://www.stezhky.org.ua/?m0prm=50&m1prm=123

      Далі доведеться йти по картах Картографії, де даного маршруту немає. Тобто з них брати тільки місцевість. А дотримуватися шляху по мітках. Іноді це буває складно.

      Від Синевіра вже можна йти по карті “Свидовець. Полонина Красна. Горгани” http://www.stezhky.org.ua/?m0prm=50 На ній вже відмічений ЗТШ.

      Від Квасів і до кінця можна йто по польській карті Чорногора. На ній цей маршрут співпадає з жовтим пунктиром. Та й місцевість відмінно промальована.

      • Вія

        Чудово! Дякую! А від Квасів я і вночі без карти пройду)))
        Починаю закуповувати карти)

        • За останньою фразою відчувається неабиякий досвід підкорення Говерли:)

          • Вія

            Насправді, Говерла тут ні до чого) Просто навчання на кафедрі ботаніки дає можливість щоліта 10 днів жити і обходити всі гори навколо біологічного стаціонару на Квасівському Менчулі :)))

          • Заздрю ботанікам =)

          • Вія

            Та чого)) Можна поїхати з нами) Допомагати збирати матеріал на диплом і гуляти горами)

    • Олександр

      Не раджу користуватися картами “Картографія”. Не точні вони. Сам юзаю карти ‘Карпатські стежки”. Саме вони наносять маркери на маршрутах. З картами “Картографія” я попав в одну ситуацію, через яку я на другий день поіхав додому((

  • Сергей Л

    Благодарствую!
    Очень хорошая,обширная, обрисовка,приятно почитать,посмотреть,особенно зимой,да и вообще,когда не там.

    • Спасибо, Сергей:)

      Да, зимой приятно вспомнить о летних приключениях.

  • Ходили недавно на Пішконю (захопили по-суті частинку ЗТШ).
    Про “Корчму в Колочаві” підтверджую позитивні враження. Смачно і відносно недорого. Тут можна відшукати страви, притаманні цьому реґіону (як от, банош, часникову зупу). Порції достатні, щоб наїстись. А для поціновувачів пива скажу, що кухоль чеського розливного пива (є світлі і темні варіанти) коштує 15 грн. 🙂

  • Вія

    Плануємо йти ЗТШ, але наразі розвідати ділянку г. Пікуй-с. Воловець.

    В ході підготовки виникли наступні питання:

    1) після спуску з г. Пікуй в маршруті зазначена г. Великий Менчул (1036 м). На карті від Картографії (воловецький район) я щось такої гори найти не можу. Судячи з треку GPS і взаєморозташування г. Пікуй, г. Великий Менчул і г Перегиб я припускаю що в мене на карті вона позначена як Високий Горб, але висота 1042 мнрм. То це та гора чи ні? (додаю до повідомлення фото цієї ділянки карти)
    2) Можна детальніше якось описати ділянку г. Перегиб (811 м) —
    с. Біласовиця — г. Татаревиця (849 м), бо на мапі від Картографії розібратись складно. Я на тому ж таки зображенні червоною лінією позначила як приблизно має накладатись трек GPS на мою мапу

  • Вія

    Нещодавно повернулись з цього маршруту. Дійшли до Міжгір’я і далі мусили повертатись. Може комусь буде цікаво – то читайте тут:http://lemonist.blogspot.com/2013/08/blog-post_9.html

    А автору блогу дякуємо за натхнення

  • Любомир

    З Великого Березного і до Говели протяжність 315 км?
    Автор проходив повністю весь маршрут?(які затрати часу?)

    • Привіт! Так, я пройшов весь маршрут, витративши 11 днів, якщо не помиляюсь. 315 км – це “чистий” кілометраж. По GPS вийшло близько 380 км, бо я багато бігав на пошуки джерел, щоб нанести їх на трек.

  • Valentyna Zhuchkina

    Шкода, що тільки зараз прочитала цю напрочуд корисну статтю. Наприкінці березня теж ходили з Воловця до Міжгір’я, йшли вдвох без мапи за розміткою аж поки вона не зникла. Із пригодницького: на Магура Жиде втрафили під град, потім трохи заблукали, а отже побували на вершинах, що їм і ймення не знаєм, до Міжгір’я спускалися чагарниками вздовж гірської річки, познайомилися з лісорубами і пізнали автостоп на трахторі! Але, найголовніше, це пречудові краєвиди)

    • Класні фото! Цього року сніг швидко зійшов:)

  • Люба

    Всем привет!
    А кто знает как проходит Закарпатский туристический путь от границы Словакия/Украина: КПП Малый Березный – пгт Великий Березный?
    “Посольство Чеської Республіки в Україні у співпраці з Закарпатською
    обласною радою та МНС України люб’язно запрошує на презентацію та
    урочисте відкриття Карпатського туристичного шляху – пішохідного
    туристичного шляху довжиною 334 км, який веде від українсько-словацького
    кордону до кордону з Румунією через полонини та долини Закарпаття. Цей
    привабливий туристичний шлях було промарковано згідно з європейською
    системою в рамках Проекту відновлення туристичного маркування на
    Закарпатті, який з 2008 року підтримується з коштів уряду Чеської
    Республіки.”

    • К сожалению, этой информации у меня нет. Но, думаю, что маршрут тот же самый, просто точки старта и финиша другие.

    • Олександр Пушик

      На старій версії сайту “Карпатські Стежки” був підрозділ “Маршрути”. На даний момент його там немає((( На жаль, я зберіг собі тільки одну частину карти всіх маркованих маршрутів:

    • Олександр Пушик

      Я вважаю, що не має сенсу стартувати в Малому Березному. Краще, зверніть увагу на те, що маршрут продовжено з Говерли в напрямку г. Піп-Іван і далі через масив Мармароси в м. Рахів(якщо не помиляюсь)

  • PýlÍk

    Прежде всего спасибо вам за сайт, и отличные маршруты на нем, в прошлом году в августе ходили маршрутом №6, с погодой не повезло, все время был дождь, на хребту сильные порывы ветра и затянуто тучами, от этого маршрут усложнился в разы, но в целом все выдержали, и остались отличные воспоминания 🙂
    вот фотографии если интересно https://www.facebook.com/roma.pashkovskiy/media_set?set=a.888175664543177&ENGINE=1
    Собрались снова идти, и хотим пойти этим маршрутом, но начать с Воловца, у нас всего 7 дней похода, не посоветуете в какой точке лучше закончить 7 дневный поход в среднем темпе, если начать с Воловца?

    Заранее спасибо за ответ!

    • Привет!
      Классное фото!
      По твоему вопросу есть два варианта. Можно поспешить дойти до Драгобрата на хребте Апшинец и спускаться в Ясиня. А если есть желание гулять в неспешном темпе, можно завершать или после хребта Пишконя в Колочаве или после хребта Красна в селе Усть-Чорна.

      • PýlÍk

        Спасибо! Еще вопрос, уехать из Усть-Чорна не проблема? Я пытался найти автобусы которые от туда едут но без результатов, единственное что я нашел это инфа что автобус едет в сторону Ужгорода.

        • С этим вопросом я помочь не смогу, т.к. никогда не ездил оттуда. Думаю, транспорт есть. В крайнем случае, можно попросить кого-то из местных жителей подкинуть до более оживленной дороги.

          • PýlÍk

            Спасибо!

  • ivan kosolovych

    привіт.хочу пройти даним маршрутом починаючи від Ужоцького перевалу на Пікуй ітд. чи потрібно реєструватись десь?(де і як це краще зробити,щоб не виникло проблем потім)

    • Привіт, Іване. Для цього маршруту реєстрація не потрібна. Але український паспорт повинен бути з собою, адже на перевалі є погран застава, де можуть поцікавитись документами. Посвідчення водія в даному випадку не підійде, адже в ньому не вказане місце проживання.

      • ivan kosolovych

        дякую!
        а які карти краще використовувати? тут є частина даного маршруту так розумію?вище мова йшла про цю карту- http://stezhky.org.ua/svydovec-polonyna-krasna-gorgany

        • Скажи, будь ласка, де буде кінцева точка походу?

          • ivan kosolovych

            говерла

          • Від ужоцького перевалу карти видаництва АССА (складені за допомогою організації “Карпатські Стежки”) будуть наступними:
            1. Верховинський вододільний хребет
            2. Частина шляху не покрита картами
            3. Боржава.
            4. Свидовець. Полонина Красна
            5. Чорногора

          • ivan kosolovych

            карти вже замовив.
            цікавить частина маршруту не покрита картами,від Біласовиці до Воловця детальніше можете описати,буду вельми вдячний!бо вже в неділю збираюся вирушати,якщо погода сильно не зіпсується.

          • Всі моменти я описав в маршруті, але ще раз хочу наголосити на наступних:

            10. Після переходу річки в Біласовиці ви побачите маркер на тонкому дереві. Від цього дерева піднімайтесь прямо вгору без стежки. Стежка, що відходить догори і ліворуч – неправильний шлях.

            11. При спуску до Воловця за горою Корна, накатана ґрунтова дорога поверне різко ліворуч. Іти потрібно прямо, менш второваним шляхом, в бік великого технічного об’єкта. Ще за 100 метрів трапиться нова розвилка, на якій потрібно обрати правішу дорогу.

            В іншому труднощів не має бути, бо маркування було добре.

          • ivan kosolovych

            Дуже вдячний!як приїду поділюсь фотографіями.

          • Дякую, чекатиму!

  • Олександр Пушик

    Привіт. Як ти поповнював запаси їди на дорозі? Наприклад: в мене на сніданок або мюслі або вівсянка з горіхами, сухофруктами і тд. А на обіди хлібці і вечерю хлібці з сирокопченою ковбасою(гречку можна з собою понести з дому на весь маршрут). Розкажи про свою розкладку на маршруті. І де що купував?

    • Привіт. Ти описав дуже схоже. Я ще брав з собою снікерси, бо вони дуже поживні. І на перший вечір трохи рису, плавлений сир і болгарський перець. Це трохи важкувато, але смачно і в перший вечір цієї ваги вже позбавляєшся.
      Також брав з собою сир пармезан. Він може дуже довго зберігатися в походних умовах.
      Перше поповнення було на п’ятий день в Воловці. Там також взяв на вечір фруктів. Далі – трохи в Міжгір’ї, Усть-Чорній. Всюду у селах обідав в кафешках, як була можливість. Бо це смачно, недорого і релаксово:)

      • Олександр Пушик

        Тобто в селах можна купити с/к ковбасу? А сир? Хлібці, наскільки я розумію, в тих краях не водяться..

  • Олександр Пушик

    Зараз може якось помінялося проходження маршруту біля кордону? В плані дозволів. Чи потрібно тільки паспорт. І якщо проходити від Попа через Мармароси, як отримати дозвіл на перебування?

    • Стосовно дозволу не підкажу. Ніби просто написати листа на мейл погранців, повідомити свої дані і час проходження маршруту. Після подій на Закарпатті вони трохи напряглись, але чемність і привітність виручить завжди. Український паспорт з собою обов’язковий!

      • Олександр Пушик

        Ми трішки не порозумілися))(чи порозумілися?) Я мав на увазі відрізок в В. Березного до пер. Ужоцький

        • А, ну там жодних попереджень не треба точно. Просто український паспорт і посмішка:)

          • Олександр Пушик

            Дякую за відповідь!

  • Gene Cheypesh

    Звертаємо Вашу увагу, що якщо підійматися на Явірник по червоному маркеру – зустрінете завалений ліс,який покриває майже весь схил (станом на 2015р). Краще підійматись на Явірник по жовтому маркеру.

    • Дякую за актуалізацію інфо по маршруту! Сподіваюсь, стежку невдовзі розчистять.

      • Александра Мошковская

        Ми щойно з Карпат. Станом на зараз підйом до Явірника досі завалений величезним буреломом. Коли питаєш у місцевих,вони посилають туди,бо самі ходять через той бурелом і він для них вже став нормою. З наплічником це може бути небепечно, деякі дерева вже прогнили. Кажуть,що техніка стоїть,але особисто ми ніякого натяку навіть на початок розчистки не бачили. Тому дійсно краще одразу йти по жовтому.

        • Олександро, дякую за інформацію!

  • volodya

    хочу закінчити маршрут в с. Усть-Чорна (+-) хто скаже по добиранню в цивілізацію звідти як? може в когось є розклади? (кінцева точка – івано-франківськ)

    • Добиратись доведеться двома транспортами. І їх поєднання не завжди успішне. Ми останній раз добирались до Міжгір’я стопом. А далі – автобус.

  • Oksana Yagotin

    Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, маршрут з Воловця приблизно на 4 дні. Я виділила шматок з цього маршруту “смт. Воловець — г. Темнатик (1343 м) — г. Плай (1330 м) — г. Великий Верх (1598 м) — г. Гимба (1491 м) — полонина Боржава — г. Полонина Кук (1190 м) — г. Мунчел (1247 м) — смт. Міжгір’я — хр. Кичера — с. Синевир”. Скільки часу він займе?Дякую заздалегідь)

  • WARNING! Хочу предупредить про Закарпатскую часть этого маршрута. Там “добрые” экологи навыпускали какой-то редкий вид змей, чтобы животинки размножались. Так вот они теперь так размножились, что селюки боятся за грибами и ягодами ходить. Когда мы там были несколько лет назад, то это только начиналось, но мне на днях рассказали, что за это время змеюки скрестились с теми, что там уже были и стали какими-то совсем ядовитыми, и если раньше можно было отсосать яд и добежать до цивилизации, то сейчас 15 минут – и труп. Еще за это время там расплодились огромные гадюки, при чем прямо возле сел, а что на тропе творится, хз. Там же большой кусок маршрута по траве проходит, мы в июне местами шли по шею в траве, не зная о змеях, но видимо спасло только то, что было холодное лето. Сейчас эти же экологи как-то пытаются змей отлавливать, но фиг их поотлавиваешь 🙁

    Вывод: закарпатскую часть маршрута лучше пока не ходить!!! Антон, внеси плиз предупреждение в пост, а то в комментариях потеряется.

    • Taras Taday

      А звідки така інформація і що за змії? Змій насправді в Карпатах завжди вистачало, не лише на Закарпатті, неодноразово зустрічали їх на багатьох популярних маршрутах.

      • от местных, и от знакомой, которая туда ездила. и то и то было в Ужанском нацпарке

    • Dmytro Korol

      Це жарт?)))

      • Перевіримо вже цими вихідними:) Ідемо в шортах, щоб по слідах зубів визначати вид змії:)

        • Dmytro Korol

          Пофоткаємо )))

    • Taras Taday

      Ходили там в травні, на маршруті ні однієї змії не зустріли, зустріли
      гадюку але вже по дорозі від основного маршруту до станції Сянки. На маршруті в основному равлики 🙂

      • Тарасе, дякую за коментар! Радий, що трек допоміг!

  • Тарас Петрович

    Хтось того літа збирається пройти цей маршрут?
    Приєднаюся компанію для походу

    • Тарасе, чудовий намір! Маршрут став вже набагато довшим 🙂