Христина Присяжна
Автор блогу ПроПоходи. Захоплююсь горами, каякінгом, свіжими ідеями і їх втіленням. Живу і працюю в Тернополі.

Останнім часом все більше мандрівників для походів обирають саме трейлраннінгові кросівки, хоча і не займаються трейловим бігом. Ідея проста – таке взуття легке, має відмінне зчеплення з різноманітною поверхнею, чудово амортизує і добре вентилюється.

Порівняно з трекінговими кросівками найбільша відмінність для мене – підошва. Адже в треках вона тверда, а, часом, дуже тверда. І це добре, коли по гострому камінню доводиться ходити довгий час. Та якщо ходити не хащами, а стежками, на яких лиш де-не-де зустрічаються ділянки з гострим камінням, ще й нести невеликий рюкзак за спиною, то нема причини взувати важкі кросівки. Тому в крайній мандрівці на острів Гран Канарія я теж вирішила спробувати трейлове взуття, і честь випала новинці на українському ринку – кросівкам Dynafit Trailbreaker.

Trailbreaker – це одна з найуніверсальніших моделей в лінійці виробника і, разом з тим, найдешевша. Вона підходить як для бігу по пересічній місцевості, так і для походів з легким рюкзаком.

У цій статті я опишу свої власні враження та відчуття після перших 100 км походу: що сподобалось і що викликало незручності. Як завжди, більше уваги приділятиму конструктивним особливостям, щоб ви могли зробити висновки для себе. Адже взуття – дуже індивідуальна річ, і те, що зручне одному, може не підійти іншому.

Розпочну саме з підошви. Її конструкцію розробила швейцарська компанія Pomoca, в першу чергу, знана в гірськолижному світі як виробник камусів. Наскільки я знаю, раніше Pomoca не розробляли підошви для трекінгового чи трейлового взуття, тож Trailbreaker – свого роду дебют.

Поставлена мета – створити підошву, що підходить для різноманітних альпійських ландшафтів: і для кам’янистих ділянок, і для слизьких глиняних. Відповідно, малюнок протектору поєднав у собі зону контакту, що проходить по середині підошви, та зону агресивного зчеплення, що знаходиться по краях.

За словами Dynafit, форма першої зони, яку назвали Pomoca Gliding Path, повторює природний S-подібний перекат ноги, завдяки чому під час бігу чи ходьби витрачається менше енергії і ноги менше втомлюються. Окрім того, вона забезпечує стійкість і зчеплення на жорстких поверхнях. Бічні виражені зони протектора відповідають за зчеплення на м’яких ґрунтах.

За моїм досвідом протектор дійсно добре тримає на підозрілих поверхнях. Ще приміряючи в магазині різні моделі кросівок, Dynafit Trailbreaker найменше ковзав по похилій поверхні. А під час походу в них було легко підійматись по слизьких похилих стежках, навіть одразу після дощу. І вони добре тримали на камінні. Хоча пам’ятайте, що каміння буває різним.

Окрім того, незважаючи на всі ті кілометри, що я пройшла по пемзі, лаві та асфальті, малюнок на протекторі залишився незмінно чітким.

Проміжна підошва, або “midsole” – це шар між протектором та устілкою. Він відповідає за амортизацію (поглинання енергії ударів) і у Trailbreaker він виготовлений із компресованої піни EVA. Це дуже популярне рішення, що використовують сотні виробників у всьому світі, бо піна з етилен-вінил ацетату легка, не абсорбує запаху і легко формується при виробництві.

Підошва Trailbreaker в передній частині доволі гнучка і тонка, тому ці кросівки варто використовувати для поверхонь і стежок, де кам’янисті ділянки зустрічаються лише час від часу. Якщо ж ви задумали йти, наприклад, в багатоденний похід в кам’янисті Татри, варто обрати взуття із твердішою підошвою.

Для знавців трейлового взуття може бути важливим так званий “drop” – висота перепаду між зоною пальців і зоною п’яти на підошві. В моделі Trailbreaker дроп складає 10мм, що покращує амортизацію та зменшує навантаження на суглоби, якщо ви звикли до бігу “з п’яти”.

Для звичайних туристів з рюкзаком, на мою думку, дроп не матиме такого разючого значення. Але варто завжди міряти і пробувати ходити в кросівках в магазині, аби зрозуміти, наскільки зручною є посадка саме для вас.  

Виробник рекомендує використовувати такі кросівки для бігу на невеликі дистанції – 10-40 км. Якщо ж взяти за основу походи з легким рюкзаком, то мені було абсолютно комфортно долати в цих кросівках 20+ км на день із перепадами висот від 400 м до 1200 м.

Устілка в кросівках Dynafit Trailbreaker розроблена фірмою Ortholite, що теж доволі відома в цьому напрямі. Сама устілка легка (15 грамів), дихаюча, наскільки це можливо, та теж частково амортизує удари.

Виробник заявляє, що вона і вологу добре виводить, але про це краще спитати в чоловіків. Бо в дівчат потовиділення значно слабше, тому від моїх даних відштовхуватись немає сенсу. Також виробник обіцяє, що устілки Ortholite зберігатимуть свою структуру протягом дуже довгого часу, і, навіть після тривалого використання, устілка збереже більше 95% своєї товщини. Інформацію про це я зможу надати бодай після перших 500 км пробігу.

Верхня частина устілки зроблена з синтетичної сітки, а нижня – губкоподібного перфорованого матеріалу. Зубчики, які можна побачити з внутрішньої сторони верхньої частини устілки – це теж хитре рішення, завдяки якому при згині кросівка на устілці не утворюється складок, що можуть тиснути на шкіру і стати причиною мозолів.

Ззовні кросівки Dynafit Trailbreaker виконані з об’ємної сітки (Alpine Air Mesh – зеленого кольору). Вона дуууже легка, гнучка, та справді не перешкоджає добрій циркуляції повітря і, відповідно, виведенню вологи. Часом виникало відчуття, що я вдягнула не кросівки, а відкриті сандалі, бо найменший вітерець одразу відчувався шкірою. І це те, що треба для літніх походів, бо у спеку ноги лишаються максимально сухими, а після дощу кросівки швидко висихають. Водночас, нога з усіх сторін захищена від ударів, каміння і гілок.

Не зважаючи на свою легкість, ця сітка дивовижно міцна. Жодного натяку на пошкодження за всю мандрівку.

Об’ємність сітки полягає в тому, що вона має три шари. Зовнішній ви вже бачили, це сітка з великими отворами. Внутрішній шар – це пружні волокна, що можуть утримувати велику кількість вологи, яку внутрішня тканина забирає від шкіри. І ті ж волокна добряче збільшують площу випаровування, тому волога швидше тікає з взуття. А нижня тканина з щільнішим плетінням, окрім “передачі” вологи внутрішньому шару, виконує ще й каркасну функцію: утримує всі шари разом і не дає їм розповзатись.

Внутрішня сітка синього кольору в сенсі витривалості дещо слабша, бо на одному з моїх кросівок вона почала протиратись. Припускаю, що це пов’язано із моєю манерою ходьби.

Від подальшої руйнації сітки добрим порятунком є крапля клею McNett SeamGrip.

В місцях найвірогідніших пошкоджень зовнішня сітка вкрита шаром термополіуретану (TPU). Це такий чарівний матеріал, що надзвичайно еластичний за широкого діапазону температур і дивовижно витривалий. Саме з нього Hydrapak виробляє свої ємності для води і питні системи (в тому числі й для Osprey), що покірно витримують всі наші знущання вже більше року.

Майже по всій площині термополіуретан одношаровий. Спереду для захисту пальців від ударів об каміння шар термополіуретану подвоєно. Плюс, ззовні, в окремих місцях, накладено ще один шорсткий шар матеріалу, у якого менше шансів постраждати від контакту з гострим камінням.

В нашій мандрівці цей захист й справді анітрохи не постраждав і з легкістю пережив все канарське каміння, лаву, пемзу та кущі. Але зауважу, що ця лава була лагідна – така ж, як і в Ісландії. Якщо пригадати лаву під Тейде на Тенеріфе, її успішно не переживе жодне взуття. Тому на Тенеріфе краще брати ті капці, що не шкода.

Dynafit Trailbreaker – це безмембранні кросівки, чому я дуже радію. Бо в теплу пору року мембрана – це лиш зайва перешкода на шляху провітрювання ваших ніг, яка в дощ в поході жодним чином не врятує від промокання. Адже волога скоріше забереться в кросівок зверху, стікаючи по штанках чи нозі, і мембрана тому не завадить. А коли ж мембранні кросівки намокнуть, сушити їх доведеться набагаааато довше, ніж безмембранне взуття, яке швидко висихає і на ходу. Водночас, якщо ви все ж полюбляєте мембрани і лейбочку Gore-Tex, Трейлбрейкери існують і в такому виконанні.

Язичок у кросівках пом’якшений і теж чудово дихає. Він кріпиться до кросівка лише в передній частині. Для запобігання зсуву язичка під час руху, на ньому пришито невеликий шматок стропи чорного кольору, що формує петлю, через яку проходять шнурівки.

Як і на задній частині кросівка, тут є маленька світловідбиваюча емблема компанії – сніговий барс.

Шнурування у Dynafit Trailbreaker звичайне і починається з середини передньої частини кросівка. Тож тим, хто вже звик до подовженого, як, наприклад, у Salewa, може здатись, що в зоні пальців надто багато зайвого місця. У мене було саме таке відчуття. Та на практиці дискомфорту під час використання я не відчула.

Що мені сподобалось у системі шнурування цих кросівок – люверси. По-перше, тканина навколо них має подвійне підсилення, що запобігає вириванню люверса. Воно сформоване шаром обрезинки ззовні та вставкою з міцного синтетичного матеріалу, що нагадує замшу, зсередини. По-друге, самі люверси мають овальну форму, що ідеально поєднується з плоскими шнурівками, які йдуть в комплекті. Здається, що це дрібничка, але завдяки ній шнурівки не перекручуються.

Розмірний ряд кросівок Dynafit Trailbreaker коливається від 35 по 43 розмір у жіночій версії та з 39 по 48 розмір у чоловічій. Але розмір цих кросівок добряче заменшений в обох версіях. Наприклад, у звичному житті я ношу 35,5, тож, туристичне взуття обираю 36-36,5 розміру. А Трейлбрейкери довелось взяти 37, і навіть так я хвилювалась, чи не будуть вони замалими.

У чоловічих варіантах та ж ситуація – потрібно брати не на розмір більші, як зазвичай це робиться при виборі туристичного взуття, а, щонайменше, на два. З огляду на це я б не ризикнула замовляти взуття через інтернет-магазини, не помірявши їх перед покупкою. Або ж варто замовляти одразу декілька пар на примірку, щоб точно отримати бажане.

Вага взуття доволі мала – один кросівок важить 236 грамів у 37 розмірі та 290 грамів у 42 розмірі. Це на 16 і 30 грамів більше, ніж заявляє виробник, та все одно залишається дуже приємним показником.

Ціна на кросівки Dynafit Trailbreaker як у жіночому, так і чоловічому варіантах становить 130 євро. Якщо ж ви прихильник кросівок із Gore-Tex, доведеться додати до цієї суми ще 30 євро.

Висновки. За задумом Dynafit Trailbreaker – це, в першу чергу, взуття для трейлового бігу. Та експеримент з використанням його, як взуття для легкого трекінгу ще й як вдався. Дякую всім, хто наштовхнув мене на це рішення. Ці кросівки легкі, надзвичайно дихаючі, на диво міцні та мають дуже круте зчеплення з різноманітними поверхнями.

Я не думаю, що ці кросівки будуть добрими для довгого походу в Татри чи ще якийсь суцільно кам’янистий регіон. Бо такі маршрути вимагають менш гнучкої і більш твердішої підошви, аби ваша стопа не втомлювалась. Та для мандрівок з перемінною поверхнею, де потрібно йти ґрунтовими стежками, асфальтом, ділянками з дрібним камінням, – вони підходять пречудово.

На додачу, я в захваті від підошви, яку розробили в компанії Pomoca – більше 100 км по абсолютно різній поверхні і на малюнку протектора збереглись навіть найменші елементи.

Переваги: повітропроникність, легкість, гнучкість, чудове зчеплення завдяки конструкції підошви Pomoca, гумовий захист, овальні люверси для пласких шнурівок, міцна зовнішня сітка Alpine Air Mesh.

Недоліки: внутрішня сітка вимагає уваги; важчі, ніж вказано виробником.

Інші огляди цього спорядження:
https://www.sgambato-ski-shop.fr/blog/test-dynafit-trailbreaker-une-chaussure-pas-comme-les-autres/

Бажаєте підтримати розвиток ПроПоходи? Купуйте спорядження в наших партнерів через посилання нижче. Ми отримаємо невелику комісію з вашої покупки, а ви не витратите жодної додаткової копійки. Всі дисконтні системи при замовленні через ці посилання працюють, як завжди.

Спорядження з огляду в магазинах-партнерах ПроПоходи:

Цінуємо вашу підтримку! Дуже і дуже.

  • курящий кот

    а есть ли вообще нормальная обувь без космических технологий за адекватные деньги, а не этот пластик?

    • Кеди і берці. Тільки ноги бережи.

      • Tymur Morozov

        до речі для поціновувачів берців – чув багато добрих слів від своїх знайомих про “талани”, є зимові і є літні, є моделі із мембраною, ціна теж адекватна

        але для походу весна-літо-осінь – я обираю або кросівки або сандалі і рюкзак бажано до 10кг

    • baboshyn

      не питання. наприклад будівельне взуття “перша взуттєва фабрика” + 2 пари дешевих шкарпеток. всередину тонка синтетика, назовні шерсть. ви таке кумедне питання ставите. звичайно є. беріть будь-що що не рветься, не натирає і приплюсуйте трекпалки або звичайні дерев”яні. все.

  • Vitaliy

    Пробував ходити в китайській підробці Salomon Speedcross 3 на ПІМ. Підошва стерлась швидко (жодних претензій до китайської підробки), а от сам факт легкого, швидкосохнучого взуття з підошвою, що дуже гарно тримала на будь-яких поверхнях порадував і тепер для температур +3 та вище беру тільки подібне взуття. Легше взуття впродовж кількох похідних днів збереже вам відчутну та неочікувано велику кількість сил!

    • Про сили – 100% згоден. То відчуття незрівнянне і усвідомлення результату приходить не зразу, але коли розумієш, що просто скинув з ніг зайві грами і почав менше втомлюватись – ото прозріння:)

  • Maksimmus

    Дуже корисне посилання на огляд фаранцузькою мовою )

    • Google Translate і жодних мовних бар’єрів 😉

  • Oleksandr Leshchenko

    >Якщо ж взяти за основу походи з легким рюкзаком
    для чоловіків це скільки? до 20 кг норм для цих кросівок?

    • Олександре, я б сказав, мова скоріше про 12-14 кг. 20 вони теж витримають, але швидше зносяться.

  • Шкар

    З опису незрозуміло чи вага пари чи 1 кросівка. Логіка каже. що 1. Але краще допишіть, щоб люди не плутались
    Сам доношую 5 чи 6 пару саломон xa pro. З того, що читав майже всі трейлові мають однакові плюси і мінуси
    + гарно дихають
    + легкі
    + зручні
    + швидко сохнуть
    + специфічно для моєї моделі – класна заміна шруровки
    – м’яка підошва стирається за сезон
    – сітка теж не так щоб живуча
    – на крутих кам’янистих спусках хочеться кращої амортизації